Хоробрі серця неможливо зупинити!

Під гаслом "Не дай піти у забуття жодному бійцеві АТО" продовжується робота над проектом "Хоробрі серця неможливо зупинити!"

Відстежені імена та історії загиблих героїв Запорізького краю, що доповнили презентацію проекту:

Щиро дякуємо землякам - люцернянцям, які надали матеріали про загиблого воїна

Пошукова робота продовжується!

Якщо ви хочете стати учасником проекту і є чим доповнити прогалини у нашому відстеженому на сьогодні матеріалі, запрошуємо до співпраці!

А до усіх своїх матерів  звертаються сини, що загинули, але завжди поруч ...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою, 

А може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово "бабуню" вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько - 

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає,

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває - 

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. І любив Україну - 

Вона , як і ти, була в мене одна.

 Оксана Максимишин - Корабель