Не новина, що за
27 років незалежності України статус шкільного бібліотекаря ні в освіті , ні в
культурі не визначено. Шкільні бібліотекарі-фахівці на своїй власній шкурі відчувають,
як ця невизначеність перетворює фахівця у меншовартісного працівника.
Почала своє
дослідження з початку: законодавчо – нормативна база.
У бюджеті 2018
року згадують дві категорії працівників освіти: вчителі і техпрацівники.
Категорія
адміністративно – обслуговуючого персоналу, до якого входять бібліотекарі
відсутня: «в списках не існують»…
А звідси і
проблеми. На рівні міністерства освіти нас треба кудись «приліпити», найліпше,
як виявилось – до техпрацівників. Виникає питання- «На якій підставі?».
Невідповідність у законодавстві призвела до того, що маємо…
Звернулася на
урядову гарячу лінію, сподіваючись, що цю проблему має вирішити уряд. Останні
мої листи(від 09.01.2018 та 30.01.2018) були перенаправлені до Інституту
модернізації змісту освіти», де перший заступник директора Ю.І. Завалевський
дав відповідь про розробку Положення про бібліотеку ЗНЗ, яке проходить
процедуру погодження. Але про це Положення ми чуємо вже давно. Крім цього,
Положення існує для організації роботи
безпосередньо у закладі, тобто знову ж таки змін щодо статусу шкільного
бібліотекаря не варто очікувати.
Звертаюся до
колег усієї України – підняти питання свого правоіснування у державі всім
разом!
Ознайомся: листи на гарячу урядову лінію!(сайт Урядового
Контактного Центру).
